You are viewing [info]gorlohvat's journal

Київські Джунглі

  • May. 22nd, 2012 at 1:15 AM



Вони починаються майже на Поштовій площі. Вони тягнуться далеко. За місто. Хоча місто постійно намагається вигубити їх. Марно.
Будь-яку будівлю спіткає доля так званого "зеленого театру". Вона перетвориться на руїни.
Тут два некрополі - крутянський на Аскольдовій могилі, та пізніший, петлюрівсько-республіканський.
На його місці будують вертолітний майданчик для четвертого президента.
Київські Джунглі  є прегарним живим втіленням Світового Пралісу.
Коли ще на початку 1990-их я працював у МОЗ, то старші люди роповідали. як у дуже люті зими київськими джунглями доставалися до самого МОЗ та до гетьманського палацу  олені та вовки.
Це було у пізні 1950-ті.
Не знаю. чи це правда, аде хочеться вірити, що так і було...

Спецназ Господень

  • May. 21st, 2012 at 4:36 AM



Безсоння - палив на кухні та знічев"я дивився зомбоскриню. На одному з каналів йшла  американська фільмятина із назвою "Вторгнення прибульців".
Замість остогидлого голівудського  тошнілова - фільм виявився доволі-таки цікавим бойовиком-притчею.
Йшлося про угруповання (на кшталт банди або ж ордену), яке вираховує прибульців, що вселилися в людське тіло.
Аби вивести прибульця на чисту воду учасники угруповання беруть заручників  і відрізають великого пальця - прибульці здатні до регенерації і тому палець відростає.
Спочатку - посміхнуло, але потім згадалося, що Фашистів подекуди називають Спецназом Господа Нашого, згадалися деякі уривки з барона Еволи, згадалося й те, що Фашизм жидобільшовицька та ліберальна пропаганда ототожнює з садизмом, згадалися радянські побрехенькі про особливу жорстокість бандерівців та сербські плачі про  пустощі усташів.
Згадалася і "Біла гвардія"-2012,  де петлюрівці вирізають юнкерам на плечах погони.
До того ж є безліч ритуалів у традиційних спільнотах, коли під час посвята неофітам доводиться перетерпіти знущання або й сильний фізичний біль.
Може все це тест на одержимість дияволом (або ж прибульцем)?
Fuck knows...



May. 19th, 2012

  • 1:44 AM

ми завжди можемо постукати до потаємних брам, коли немає дороги, коли падає сніг у голому гаї, коли морозенко здирає з нас шкіру немов закривавлену сорочку через голову, треба лишень постукати, адже нас завжди чекають на чорних хуторах, хоча в нас немає нічого окрім закривавлених сорочок, стукайте, навіть якщо ніч вже проминула мовчазний блокпост дванадцятої години, сніг падає у голому гаї і шепоче в нас за спиною, що на ранок ми станемо крижаними ляльками, сніговий кіт та сніговий півень шепочуть на вухо кожному з нас, що нас не впустять до чорної хати

коли прочиниться брама, коли чорна старшина впустить нас як впускають до хати худобу у найлютіший холод, коли нам накриють на стіл, коли нам наллють трохи пекучого спирту, коли найслабші з нас скидатимуться на хворих птахів, які збирають невидиме насіння, коли ми побачимо як мальви та чорнобривці заповнюють чорну хату, то чорна старшина припинить розпитувати нас про те чи йде сніг надворі і до наших снів не потраплять пекельний кіт та пекельний півень з голого гаю….



May. 19th, 2012

  • 1:35 AM




 Для мене особисто українське нацвідродження  1980-их почалося не з першого з"їзду поганих письменників та вправних КДБістів, які називали себе рухівцями, не з потаємних зборів Українського Культурологічного Клубу у хащах Подолу і не з того, що на прохання Рейгана з Пермської політзони почали випускати українських політв"язнів - все одно всі вони є на сьогодні політичними трупами.
Для мене особисто - нацвідродження почалося тоді, коли  вперше в житті я прочитав вірші  пиїтів Київської школи. Вперше в житті я побачив якісний літературний продукт українською мовою і збагнув, що існують не лише глевкі тичини та бикуваті сосюри  - я  майже інтуїтивно відчув, що  є певна, велика та прихована від мене Традиція, яка уможливлює існування подобного штибу високого письменства.
Для  того середовища, яке породило  і УНСО і ПУ  нацвідродження почалося, також, не нудними деклараціями та маніфестами голомозих та протухлих селюків з "Просвіти" - воно почалося 20 вересня 1987 року,  по тому як "Дінамо" поступилося "Спартакові". Фанатів "Спартака" не били, а саме що смачно пиздили - повсюдно і жорстоко.
Згідно переказів - розтрощено було і самий московський потяг і навіть гравці "Спартака" покуштували власними рилами київського зубодробильного кулака.
Вперше з часів УПА, стало ясно - "їх можна бити"(с).
Решта подій - включно з 24.08.1991 - були наслідками 20.09.1987.
Dixi...

Якобинський тріпер

  • May. 18th, 2012 at 3:17 AM



З рештою нічого дивного не сталося - здегенерований послід тих, хто гільйотинував власного монарха проголосував за істоту, на тлі якої навіть угорське жиденя з дружиною-порнозіркою виглядає оковирно.
Знайомий французький нацик, відповідаючи на моє запитання - чому, це Париж такий засраний? - відповів, що соціалісти були при владі, себто арабів та негрів стало більше, а сміттярів-меньше.
Соціалісти повертаються. Лишається тільки сумувати, що вандейці не увійшли до Парижу в 1793 - так як наварці до Мадриду у 1939...





Хай там як, але по закамаркам українських мегаполісів іще чаяться рештки приватної забудови - міські хутори, спокій яких охороняють високі паркани, злі як чорти ланцюгові пси та мисливська зброя.
У рідному Дніпрі - це Тещин Язик, у Києві - фрагменти Куренівки, Нивок та Святошина (хоча й не тільки)
Цитати сокирної України посеред хворобливого постомодерну.
Останні фортеці та схрони.
Там завжди приймуть, завжди запросять до столу, завжди наллють гранчак доброго пекучого самогону.
Взимку - там добре чути як шерудить сніг у голому гаї, влітку - чути як падають яблука та грушки, восени - цілодобово панує шурхотіння перелітного лисття.
Місто наступає на ці хутори, планує розчавити їх, але вони якось по-бандерівськи вперто тримають оборону.
Поки, що тримають.
І слава Богу...



 Вже був писав, що вітчизняні  націонал-більшовики та буржуазні комуністи мають дещо спільне.
Окрім суто плебейсько-селюцького походження їх єднає ненависть до Консервативної революції та до фашистського стилю.
І націонал-більшовикам і буржуазним комуністам однаково осоружні і Третій Рейх і Друга Гетьманщина, Гітлер та Скоропадський.
Щопрада, націонал-більшовикам не легко проводити ревізію Українського Консервативно-Революційного Руху бо доведеться підміняти "Декалог українського націоналіста" "Декларацією прав людини" - а через подібне штукарство можна і електорат загубити.
Не зрозумілим є і наїзд на жидокацапську агитку знану як фільм "Матч".
Я, наприклад, пишаюся тим, що українці розстрілювали жидів у Бабиному Яру.
Я пишаюся тим, що ОУН (м) підтримувала Рейх до останніх днів його існування.
У "Матчі" це добре, хоч і небездоганно показано, нащо ж відмовлятися від власного героїчного спадку?...






трохи про Аргентину

  • May. 14th, 2012 at 7:40 AM





1. Аргентина - це  південний захід. Далекий південний захід. Але, стоячи на платформі київського воказалу та проводжаючи поглядом швидкісну електричку на Кам"янець, можна провести уявну лінію, яка приведе вас, любий читальнику, прямісінько до Аргентини - повз жирну переповненість життям Поділля та Румунії, повз вибухонебезпечні Балкани , повз задушливе Середиземномор"я, розпечений Магріб та пажерливу Атланитику. Це - добрі півпланети.
2. Аргентинський простір приголомшує. Усе населення - 37 міліонів осіб, з них 15 міліонів - живе у столиці та її передмістях. Існує сила-силенна необжитих фактично диких земель. Це - реальний драйв. Оживають сторінки Жюль Верна.
3. Аргентина виникла завдяки масонсько-республіканському путчу, який мав багато спільного із якобинським тріпером. Аргентинська республіка безбожно та хижо знищувала індіанські племена. На тих землях, які було колонізовано за часів Іспанської Монархії аборигени вціліли, на тих землях, які колонізувалося республіканцями - свободолюбцями індіанців не більше аніж на Борщагівці.
4. В Аргентині добре ховатися. Це розуміли друзі Третього Рейху - оунівці, усташі, залізногвардійці та москалики з РОА. Їхні нащадки, які пішли служити до аргентиських збройних сил у 1970-ті залізом та кров"ю зупинили перетворення цієї країни на Аргентинську Радянську Республіку.
5. Далі буде

Красномовний Голівуд

  • May. 8th, 2012 at 12:06 PM




"Фабрика мрій" подекуди допускає цікаві  прорахунки. Ідеологичні прорахунки. Свідомі чи не свідомі - не суттево. Фільм майже 10-річної давності про американських льотчиків-розвідників збитих засобами ППО Сербської Республіки в Боснії складається із таких прорахунків майже повністю.
1. Разючий конраст між інфантільними американськими військовиками, які перебувають у повній безпеці на комфортному авіаносці та сербськими четниками, які воюють у лісах та горах підкреслює ворожість Санаторної Цивілізації  до barbaros antemurales.
2. Четники виглядають справжніми психічно здоровими чоловіками, піндоси скидаються на педерастів. Навіть спецпризначенці.
3. На сербських танках написано "Бог чує серба", американці святкують протестанське Різдво на авіаносці в режимі офісного десакрализованого копроративу.
4. Сербів показують жорстокими, піндосів - гламурними та переляканими.
5. Серби б"ються до кінця, американський збитий льотчик  ковтає кулю без найменьшого опору, навіть не плює в обличчя своєму вбивцеві.
З рештою таких прорахунків багато. А ви кажете - Голівуд...






З приводу того, що коїться на Москві не висловився хіба що лінивий. Найліпше у своєму ЖЖ плюнув у кремлядь слобожанець  та російський націонал-більшовик  Савенко, більш знаний як Лімонов.
Мені ж сподобався  кремлівський цинізм, який нагадав канібальські розваги китайських імператорів - зачищений від московитів  і тому порожній Третій Рим, жирна учта не так серед чуми, як серед  триперу, спецназівський бєспрєдєл  й розквашені йобла московських лібералів, націонал-більшовиків та анархистів.
Напередодні гівнозамєза московських орнажистів зі спецназом, Нємцов великий друг та колишній радник Ющемора, висловивися у тому дусі. що допоки при владі мафіозне угруповання Путіна у Московії немає майбутнього.
І це, направду, чудово.
Нехай у Кремлі сидять пройди ти цинники, які ненавидять власний народ та прожирають природні ресурси сєстричкі-Кацапії, аніж чесні та порядні духовні правнуки тих білогвардійців, з якими воювали не на живіт, а на смерть отамани першої республіки.
Dixi...